Терпимість як загальнолюдська цінність і психосоціальний феномен

Abstract

У статті проаналізована терпимість як значущий людський і суспільний феномен; висвітлена складність сутнісного психосоціального узмістовлення цієї інтегральної риси-якості – людської взаємодії; наголошена важливість урахування цієї універсальної цінності в процесі вирішення проблемних ситуацій, щонайперше при здоланні міжнаціональних конфліктів. Аргументовано, що первинно терпимість розуміли як ставлення до іншого переважно в релігійному контексті, а згодом, через зростання секуляризаційних процесів, почали її розглядати як регуляційний механізм взаємостосунків між людьми, як норму цивілізованих відносин, як чинник міжсуб’єктного порозуміння, як соціальну вартість. Водночас у цій науковій розвідці висновується, що терпимість – це своєрідний різновид толерантності. Ці два поняття, як відомо, є важливими концептами сучасних досліджень, де постають своєрідними категоріями культури чи світоглядними універсаліями, з одного боку, виокремлюються як інтегральні особистісні риси людини – з іншого. Воднораз підтримана формула (запропонована А.В. Фурманом у 2013 році), що толерантність прямо пропорційна порозумінню, помноженого на терпимість (чисельник) й обернено пропорційна неповазі, помноженій на агресію (чисельник). Окрім того, обґрунтована ідея про те, що терпимість, яка сприяє злагоді та прогресу, – це не вседозволеність, не терпиме ставлення до несправедливості, не відмова від своїх настановлень, а шлях до обдумування власних вчинків та прийняття конструктивних рішень. Окремо висвітлені відмінності у розвитку толерантної свідомості сучасних росіян та українців: світ перших наповнений кліматом агресивності і захланності, а других – в основному терпимості і толерантності. The article analyzes toleration as a significant human and social phenomenon. Is highlighted the complexity of the essential psychosocial specification of this integral trait-quality – human interaction. The importance of considering this universal value in the process of resolving problematic situations, especially in overcoming interethnic conflicts, is emphasized. It is argued that toleration was initially understood as referring to another predominantly in a religious context, and later, due to the growth of secularization processes, it was regarded as a regulative mechanism of human relations, as a norm of civilized relations, as a factor of interpersonal understanding, as social cost. At the same time, this scientific research concludes that toleration is a kind of tolerance. These two concepts are known to be important concepts of modern researches, where they emerge as peculiar categories of culture or world-view universals, on the one hand, are singled out as integral personal traits of human – on the other. The formula (proposed by A. V. Furman in 2013) that tolerance is directly proportional to understanding multiplied by toleration (numerator) and inversely proportional to disrespect multiplied by aggression (numerator) has been supported. In addition, the idea that toleration that promotes harmony and progress is not just permissiveness, not tolerate attitude towards injustice, not abandonment of one’s preferences, but a way to pondering of one’s own actions and make constructive decisions. The differences in the development of tolerant consciousness of modern Russians and Ukrainians are highlighted separately: the world of first ones is filled with a climate of aggression and greed, and the second ones – is mainly filled with toleration and tolerance.