Volodymyr Romenets as architector of methodology of humanitarian cognition

Abstract

Стаття англ. мовою. Міждисциплінарне дослідження висвітлює творчість видатного українського вченого другої половини ХХ століття В.А. Роменця (1926–1998) не стільки як талановитого теоретика філософсько-психологічного дискурсу, скільки як послідовного і продуктивного методолога, котрий творив і мислевчинково апробував самобутню систему методології гуманітарного пізнання. Осереддя цієї системи становить циклічно-вчинкова схема організації його винятково плідної рефлексивної миследіяльності, яка поєднує оригінальні форми, методи, способи і засоби психософійно зорієнтованого методологування. Аргументуючи погляд, згідно з яким сфера науки розвивається не стільки науковими революціями, скільки кардинальними методологічними зсувами, що завдяки оновленню формосхем організації дослідницької діяльності вчених забезпечують її еволюцію, доведено, що як мислитель Володимир Роменець є еволюціонером, котрий ґрунтовно переосмислює творчу спадщину інших відомих людству філософів і науковців, тоді як методолог культурно-історичного спрямування, психософійного духу і креативного способу життя він справді революціонер, новатор, першопроходець. Це підтверджують його віхові, головні твори, що демонструють нову, власне світоглядну, схему оргучинкового здійснення розумової праці на найскладніші предметні ділянки міждисциплінарного пошуку (творчості, життєвого шляху людини, джерел людського буття, періодизації історії всесвітньої психології, житті і смерті та ін.), а тому є визначально методологічними. Водночас базовими формами проблемно-діалогічного методологування для вченого є принцип, підхід, метод і спосіб, якими наскрізно пронизана вся тканина теоретичних побудов, логічних вислідів та емпіричних оприявнень.