Вплив пандемії Covid-19 на міжнародний ринок праці

Abstract

Вступ. пандемія COVID-19 призвела до значних змін на ринках праці по всьому світу. Надзвичайні політичні зусилля були зроблені для подолання наслідків коронакризи. Уряди разом із профспілками вжили негайних заходів для вирішення проблем, спричинених пандемією COVID-19, зокрема щодо захисту робочих місць, у т. ч. надання фінансової підтримки підприємствам та домогосподарствам, які переживають різке зниження доходів.

Мета. Обґрунтувати вплив пандемії COVID-19 на міжнародний ринок праці.

Методи. У процесі дослідження застосовувалися такі методи: декомпозиції – для формування мети дослідження та постановки завдань; теоретико- методологічний – для розкриття теоретичних аспектів міжнародного ринку праці; економічного аналізу – для вивчення регіональних та галузевих аспектів впливу пандемії COVID-19 на міжнародний ринок праці; синтезу, порівняння, аналогії – для вивчення наслідків пандемії COVID-19 для регіональних ринків праці; логічного узагальнення – для виявлення проблем функціонування міжнародного ринку праці, спричинених пандемією COVID-19; графічний метод – для наочного відображення результатів дослідження.

Результати. пандемія COVID-19 спричинила негативний вплив на рівень участі населення в робочій силі, знизивши зайнятість у всіх регіонах світу з різним рівнем доходів як серед чоловіків, так і серед жінок, а також збільшивши рівень безробіття. Емпіричний аналіз показав, що найбільше зниження рівня зайнятості простежується у країнах з доходом нижче та вище середнього. У 2020 р. порівняно із 2019 р. загальний робочий час у світі скоротився приблизно на 8,8%, що еквівалентно штатній роботі 255 млн працівників. Втрата робочого часу була особливо серйозною в країнах Латинської Америки та Карибського басейну (16,2%), південної Європи та південної Азії, а загальні втрати робочого часу в країнах північної та південної Америки становили 13,7%. Загалом криза COVID-19 вплинула на глобальний робочий час приблизно в чотири рази сильніше, ніж світова економічна криза 2008–2009 рр. Зниження зайнятості було найвищим в Америці і найнижчим у Європі та Центральній Азії, де скорочення робочого часу компенсувалося схемами збереження робочих місць. Багато людей стали неактивними суб’єктами ринку праці, оскільки не бачили можливості успішно знайти роботу або просто не могли зайнятись її пошуками через карантинні обмеження, спричинені поширенням глобальної пандемії. Варто зазначити, що в країнах з високим рівнем доходу рівень безробіття в період 2019–2020 рр. (2,0%) був дуже близький до того, що спостерігалося в період 2008–2009 рр. (2,1%). Жіноча частина працездатного населення постраждала сильніше від зниження зайнятості, ніж чоловіча. Особливо від кризи 2020 р. постраждали молоді працівники у всіх регіонах та групах країн, що призвело до скорочення їхньої зайнятості на 8,7% порівняно із 3,7% серед дорослих.

Перспективи. Внаслідок пандемії COVID-19 найбільше постраждали підприємства та працівники неформальної економіки. Більшості неформальних підприємств притаманна низька продуктивність, незначні заощадження та інвестиції й мізерне накопичення капіталу, що робить їх особливо вразливими до фінансово-економічних потрясінь. Більшість працівників не могли дозволити собі припинити роботу, бо це означало б, що вони не зможуть задовольняти свої базові потреби (наприклад, харчування). Там, де в умовах жорсткого локдауну або комендантської години закрилися ринки та торгові майданчики, доходи багатьох неформальних працівників, особливо вуличних торговців, миттєво зникли, поставивши їх у небезпечне становище щодо доступу до продовольства. Неформальні надомні працівники, які виробляють товари або послуги для місцевих, національних або глобальних систем постачання, втратили комерційні замовлення підприємств-клієнтів і в багатьох випадках не змогли отримати оплату за раніше виконані замовлення. Біженці та трудові мігранти теж особливо постраждали від економічних наслідків пандемії СOVID-19. Вони переважно зосереджені в секторах з високим рівнем тимчасової, неформальної або незахищеної зайнятості, що характеризується низькою заробітною платою й відсутністю соціального захисту. Для багатьох мігрантів втрата роботи не тільки безпосередньо впливає на власні доходи, а й призводить до скорочення їхніх грошових переказів. післяпандемічний період буде часом побудови майбутнього шляхом створення нових робочих місць, однак це відбудеться лише за умови реалізації ефективної політики на ринку праці як на національному, так і глобальному рівнях. Introduction. The COVID-19 pandemic has led to significant changes in labor markets around the world. Extraordinary political efforts have been made to overcome the effects of the corona crisis. Governments, together with trade unions, have taken immediate action to address the challenges posed by the COVID-19 pandemic, including the protection of jobs, including financial support for businesses and households experiencing sharp declines in income.

Purpose. Justify the impact of the COVID-19 pandemic on the international labor market.

Methods. The following methods were used in the research process: decomposition – to form the purpose of the research and set tasks; theoretical and methodological – to reveal the theoretical aspects of the international labor market; economic analysis – to study the regional and sectoral aspects of the impact of the COVID-19 pandemic on the international labor market; synthesis, comparison, analogy – to study the consequences of the COVID-19 pandemic for regional labor markets; logical generalization – to identify problems in the functioning of the international labor market caused by the COVID-19 pandemic; graphical method – to visualize the results of the study.

Results. The COVID-19 pandemic has had a negative impact on the participation of the population in the labor force, reducing employment in all regions of the world with different income levels, both men and women, as well as increasing unemployment. Empirical analysis has shown that the greatest decline in employment among both men and women is observed in countries with incomes below and above average. In 2020, compared to 2019, the total working time in the world decreased by about 8.8 %, which is equivalent to the full-time work of 255 million employees. The loss of working time was particularly severe in Latin America and the Caribbean (16.2 %), Southern Europe and South Asia, and the total loss of working time in North and South America was 13.7 %. Overall, the COVID-19 crisis affected global working hours by about four times more than the global economic crisis of 2008-2009. The decline in employment was highest in the United States and lowest in Europe and Central Asia, where working hours were offset by job retention schemes. Many people have become inactive in the labor market because they did not see the opportunity to find a job successfully or simply could not search for it due to quarantine restrictions caused by the spread of the global pandemic. It should be noted that in high-income countries the unemployment rate in the period 2019-2020 (2.0 %) was very close to that observed in the period 2008-2009 (2.1 %). The female part of the working population suffered more from the decline in employment than the male. Young workers in all regions and groups of countries were particularly affected by the 2020 crisis, which led to a reduction in their employment by 8.7% compared to 3.7% among adults.

Discussion. The COVID-19 pandemic has hit businesses and the informal economy hardest. Most informal enterprises are characterized by low productivity, low savings and investment, and scarce capital accumulation, which makes them particularly vulnerable to financial and economic shocks. Most workers could not afford to stop working because it would mean that they would not be able to meet their basic needs (such as food). Where markets and trading floors were closed during a harsh lockdown or curfew, the incomes of many informal workers, especially street vendors, disappeared instantly, putting them at risk of access to food. Informal homeworkers who produce goods or services for local, national or global supply systems have lost commercial orders from customer companies and in many cases have not been able to get paid for previously executed orders. Refugees and migrant workers have also been particularly affected by the economic consequences of the COVID-19 pandemic. They are mainly concentrated in sectors with high levels of temporary, informal or unprotected employment, characterized by low wages and lack of social protection. For many migrants, losing their job not only directly affects their own income, but also reduces their remittances. The post-pandemic period will be a time of building the future by creating new jobs, but this will only happen if effective labor market policies are implemented at both the national and global levels.