Національні антикорупційні стратегії в системі запобігання корупції України

Abstract

На основі аналізу наукових, а також нормативно-правових джерел здійснено науковий аналіз національних антикорупційних стратегій у системі запобігання корупції в Україні. Зазначено, що питання антикорупційної діяльності незалежно від сфер її існування в сучасній правовій науці знаходиться на етапі дискусії. Запровадження такого важливого інструменту, як Антикорупційна стратегія, на рівні закону є свідченням визнання державою існування проблеми корупції та необхідності формування заходів щодо запобігання та протидії цьому явищу. Порівняльний аналіз реалізованих у минулому стратегій засвідчив часткову їхню реалізацію, що також говорить про поступовий та системний антикорупційний поступ, який, можливо, не настільки стрімкий, як цього вимагає суспільство, проте поступово інтегрує нові антикорупційні методи до різних сфер життєдіяльності. Формування нової Антикорупційної стратегії повинно відбуватись з урахуванням думки експертного середовища, громадськості, міжнародних експертів, а також на засадах термінологічної визначеності, абсолютного забезпечення дотримання прав людини й верховенства права, врахування попередніх досягнень та недоліків. Антикорупційна стратегія – це нормативно-визначений орієнтир, який конкретизований певним періодом часу, окресленою проблемою і прогнозованим результатом. Проте цей документ є декларативним державним актом, який не передбачає негативних наслідків за його невиконання, що і спричиняє його ігнорування або неналежне виконання. Тому вказується на необхідність при формуванні Антикорупційної стратегії передбачити гарантії її належного виконання, включаючи заходи відповідальності, а також визначити механізми належного контролю в цій сфері. Формування Антикорупційної стратегії не тотожно формуванню антикорупційної політики, оскільки остання є категорією ширшою і серед іншого включає створення стратегічних документів та механізмів їх реалізації. Антикорупційна політика повинна розглядатись як сукупність сформованих та на нормативному рівні закріплених механізмів, засобів та методів, спрямованих на забезпечення публічного інтересу обумовленого необхідністю зменшення явища корупції через застосування інструментів запобігання, протидії, відповідальності. У такому разі Антикорупційна стратегія – один із елементів формалізації антикорупційної політики, яка натомість має важливе й певною мірою ключове значення. In the article, based on the analysis of scientific as well as regulatory and legal sources, the scientific analysis of national anti-corruption strategies in the system of corruption prevention in Ukraine is made. It is noted that the issue of anti-corruption activity, regardless of its spheres of existence in modern legal science, is at the stage of discussion. The introduction of such an important tool as the Anti-Corruption Strategy at the level of the law is a testament to the state’s recognition of the existence of a corruption problem and the need to take measures to prevent and counteract this phenomenon. A comparative analysis of the strategies implemented in the past has revealed a partial implementation of these strategies, which instead speaks of gradual and systemic anti-corruption progress, which may not be as rapid as required by society, but is gradually integrating new anti-corruption practices into different spheres of life. The formulation of a new Anti-Corruption Strategy should take into account the opinion of the expert community, the public, international experts, as well as on the basis of terminological certainty, absolute assurance of observance of human rights and the rule of law, taking into account previous achievements and shortcomings. An anti-corruption strategy is a normative-oriented benchmark that is specified by a specific period of time, outlined by the problem and the projected result. However, this document is a declarative act of the state which does not foresee negative consequences for its non-implementation, which causes its neglect or improper implementation. Therefore, it is necessary to provide for safeguards for its proper implementation, including accountability measures, and to define mechanisms for proper control in this area when formulating the Anti-Corruption Strategy. Forming an anti-corruption strategy is not identical to forming an anti-corruption policy, since the latter is a broader category and, among other things, involves the creation of strategic documents and mechanisms for their implementation. Anti-corruption policy should be considered as a set of established and normative mechanisms, tools and methods aimed at ensuring public interest caused by the need to reduce the phenomenon of corruption through the use of instruments of prevention, counteraction, and accountability. In this case, the Anti-Corruption Strategy is one element of the formalization of anti-corruption policy, which in turn is important, and to some extent, crucial.