Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/22242
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorМайовець, Ярина-
dc.contributor.authorMaiovets, Yaryna-
dc.date.accessioned2017-09-07T12:02:58Z-
dc.date.available2017-09-07T12:02:58Z-
dc.date.issued2017-
dc.identifier.citationМайовець, Я. Моделі інноваційного розвитку аграрного підприємництва: історичний досвід і сучасність [Текст] / Ярина Майовець // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2017. - Вип. 1. - С. 100-108.uk_UA
dc.identifier.issn1993-0240-
dc.identifier.urihttp://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/22242-
dc.description.abstractДосліджено проблеми інноваційного розвитку аграрного підприємництва. Проведено порівняльний аналіз сільського господарства американських, європейських країн і України, який дав змогу зробити висновок щодо їх прогнозованої інноваційності. Висновки ґрунтуються на основі аналізу наступних критеріїв: роль аграрного сектора у ВНП; орієнтація агробізнесу на ефективність; величина експорту сільськогосподарської продукції; види і ставки кредитування; механізм формування обігових коштів; напрями підтримки агросектору. Виявлено особливості формування інноваційної моделі агробізнесу в Україні упродовж трансформаційного періоду. У 90-ті роки XX ст. визначальними чинниками, що унеможливлювали інноваційний розвиток, стали: інфляція, недостатня бюджетно-фінансова підтримка держави, високі відсоткові ставки комерційних банків, що обмежували доступ агровиробників до кредитних ресурсів, формування основих і оборотних фондів за рахунок власних коштів, високий ступінь зношення сільськогосподарської техніки і устаткування. Сучасний етап інноваційного розвитку аграрного виробництва характеризується визначальною роллю агросектора у ВНП експортоорієнтованості вітчизняних агровиробників на зовнішні ринки. Проаналізовано інноваційну роль адміністрування податку на додану вартість, що дозволяє агровиробникам акумулювати 20% від проданої сільськогосподарської продукції на спецрахунках з цільовою метою придбати нову техніку, засоби механізації, технології. Простежено дію спецрежиму оподаткування агровиробників. Зроблено висновок про те, що він став найбільш доступною і найбільш ефективною пільгою, оскільки його обсяги прямо залежать від результатів господарювання. Звернуто увагу на неможливість використання в Україні в чистому вигляді американської та європейської моделі. Доведено, що українська модель інноваційного розвитку агробізнесу є олігархічною, що виражає інтереси великих агровиробників і має елементи корупції. Ґрунтується ця модель на мінімальній допомозі зі сторони держави. Досліджено інноваційну роль адміністрування податку на додану вартість, що дозволяє агровиробникам акумулювати 20% від проданої сільськогосподарської продукції на спецрахунках з цільовою метою придбання нової техніки, механізації, технологій. Простежено дію спецрежиму оподаткування агровиробників, його позитивні і проблемні сторони. Запропоновано шляхи удосконалення механізму адміністрування ПДВ з метою збереження його інноваційної спрямованості.uk_UA
dc.publisherТНЕУuk_UA
dc.subjectінноваціїuk_UA
dc.subjectінноваційне підприємництвоuk_UA
dc.subjectагровиробництвоuk_UA
dc.subjectспецрахунки ПДВuk_UA
dc.titleМоделі інноваційного розвитку аграрного підприємництва: історичний досвід і сучасністьuk_UA
dc.title.alternativeInnovative development models for agricultural entrepreneurship: historical experience and the present stateuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Вісник ТНЕУ 2017 Випуск 1

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Майовець Я..pdf377.67 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.