Підвищення конкурентоспроможності територіальних громад в умовах реалізації нової регіональної політики України

Abstract

Вказано, що умови регіонального розвитку в Україні в останнє десятиліття суттєво змінились, що викликало необхідність вироблення нової регіональної політики, децентралізації, підвищення конкурентоспроможності адміністративно- територіальних одиниць базового рівня – територіальних громад. Сформульовано ознаки конкурентоспроможної територіальної громади. Здійснено класифікацію чинників конкурентоспроможності обʼєднаних територіальних громад, виявлено нові явища в їх становленні та функціонуванні. Визначено інтегровані критерії конкурентоспроможності: конкурентні переваги, самодостатність та економічна безпека громади. Проведено емпіричний аналіз обʼєднаної територіальної громади Тернопільської області через показники фінансової самодостатності громади, до яких віднесено власні доходи на одного мешканця, рівень дотаційності бюджету, питома вага видатків на управління у власних ресурсах (без трансфертів). Обґрунтовано необхідність ресурсного аналізу та запропоновано методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності територіальної громади. Зазначено, що до стримуючих та обмежуючих факторів підвищення конкурентоспроможності обʼєднаних територіальних громад в сучасних умовах віднесено: недостатньо якісні умови виробництва та життєдіяльності; нерозвинутість або погіршення соціально-культурної сфери; відсутність якісних транспортних комунікацій між окремими населеними пунктами; екологічні проблеми звуження диверсифікованості або моноорієнтація виробництва; вузька спрямованість прямих іноземних інвестицій, вкладення коштів у сфери з швидким оборотом капіталу; низький рівень конкурентоспроможності виробництв, розміщених на території обʼєднаних територіальних громад; низька кваліфікація персоналу; незадовільний склад трудових ресурсів, ускладнення демографічної ситуації. Обґрунтовано доцільність формування стратегії підвищення конкурентоспроможності обʼєднаної територіальної громади як складової Стратегії її розвитку, імплементації зваженого алгоритму стратегування. Визначено стратегічні пріоритети ефективної регіональної політики підвищення конкурентоспроможності територіальних громад. Вказано на інституційні барʼєри їх реалізації. Сформовано комплекс механізмів підвищення конкурентоспроможності обʼєднаних територіальних громад у процесі децентралізації, зокрема щодо сценарного моделювання, стратегування, імплементації локального маркетингу, формування бренду території, муніципального фінансового менеджменту, управління ризиками тощо. Зроблено висновок про глибоку диференціацію стартових умов розвитку обʼєднаних територіальних громад, суттєві відмінності у використанні ресурсів, що поряд з орієнтацією на визначені стратегічні пріоритети і вектори діяльності обʼєднаних територіальних громад з підвищення їх конкурентоспроможності вимагає ситуаційного підходу і певної потреби дотримання принципів зрівноваженого розвитку (допомоги) в рамках регіону стосовно окремих депресивних обʼєднаних територіальних громад.