Dimentions of improvement: The physical health of people with mental illness

Abstract

The article analyzes a recent meta-analysis of mortality in mental illness, which has concluded that mental health conditions constitute a population attributable risk (PAR) of 14.3% and are, therefore, responsible for more than 8 million annual deaths worldwide, ahead of ischaemic heart disease, stroke, chronic obstructive pulmonary disease (CORP) and HIV/AIDS. It is proved that this huge death rate is partially attributable to an increased likelihood of people with a mental illness developing physical health problems. This is particularly the case in cardiovascular disease (CVD), by far the largest contributor to worldwide disease-related mortality, where diagnosis is as much as two and a half times more likely for people with major depressive disorder or schizophrenia, and may yet be even higher for people with bipolar disorder. It is clear that international governments and social services need to take heed of this looming public health crisis and implement new strategies and services capable of breaking the cycle and preventing early deaths. However, the global health budget is not unlimited and therefore it is crucial that the strategies prioritised are taken forward, and are efficient, evidence-based, and flexible enough to draw significant outcomes from a variety of contexts. The only way these three criteria can be satisfied, is through a concrete understanding of the causes of reduced physical health in people with mental illness. Mental health and physical health are so interlinked, maybe it is unhelpful to think of them as two separate entities and just focus on promoting health in general. The reintegration of psychiatric care and general somatic services, with an ultimate goal of providing optimal services to this vulnerable patient population, seems to represent one of the most important challenges for psychiatric care today. Integrated treatment programmes in which medical providers are supported to treat common mental health problems offer a chance to treat ‘the whole patient’, an approach that is more patient-centred and often more effective than an approach in which mental health, acute and chronic physical health, reproductive health, and chronic pain problems are each addressed in a different ‘silo’ without effective communication between providers. У статті аналізуються результати нещодавно здійсненого метааналізу смертності серед пацієнтів із психічними захворюваннями, який показує, що стан психічного здоров’я утримує 14,3% ризику, а отже відповідає за понад 8 млн. щорічних випадків смерті в усьому світі, що перевершує випадки ішемічної хвороби серця, інсульту, хронічного обструктивного захворювання легенів та ВІЛ / СНІД. Доведено, що цей величезний рівень смертності частково зумовлений підвищеною ймовірністю того, що люди із психічними захворюваннями самі створюють проблеми для власного фізичного здоров’я. Особливо це стосується серцево-судинних захворювань, що на сьогоднішній день є найбільшим джерелом смертності у світі, пов’язаної з хворобами, де діагностика депресивного розладу або шизофренії зустрічається в два з половиною рази частіше та може бути ще вищою у людей з біполярним розладом. У дослідженні аргументована виняткова роль міжнародних урядів та соціальних служб, яким слід прислухатися до цієї гострої кризи здоров’я громадян та впроваджувати нові стратегії і послуги, здатні подолати вказаний руйнівний цикл і запобігати раннім смертям. Однак глобальний бюджет на охорону здоров’я є обмеженим, і тому важливо, щоб стратегії, на які поширюються пріоритети, були б усе ж таки впроваджені та ефективні, засновані на безсумнівних доказах і достатньо гнучкі, щоб залучити значні надходження з різних контекстів соціально-економічного життя. Єдиний спосіб задовольнити ці критерії – конкретне розуміння причин зниження фізичного здоров’я людей із психічними захворюваннями. Психічне та фізичне здоров’я – це настільки взаємопов’язані складники, що небажано думати про них як про два окремі суб’єкти, а потрібно зосереджуватись на підвищенні здоров’я окремої людини в цілому. Реінтеграція психіатричної допомоги та діяльності загальносоматичних служб з метою надання оптимальних послуг для цієї вразливої категорії населення (пацієнтів), здається, є однією з найважливіших проблем психіатричної допомоги сьогодення. Запропоновані інтегровані програми лікування, за допомогою яких медичні заклади підтримують здолання спільних проблем психічного здоров’я, дають шанс зреалізовувати комплексний підхід до здоров’я пацієнта, який орієнтований на його особистість і часто більш ефективний, ніж диференційований підхід, коли психічне, фізичне і репродуктивне здоров’я та хронічні проблеми з болем вирішуються в різних контекстах життєдіяльності людського організму без ефективного спілкування між представниками різних медичних закладів.