Припинення цивільних зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Тернопільський національний економічний університет. Тернопіль, 2018. Дисертаційна робота присвячена основним проблемам теоретичного обґрунтування та практичного втілення інституту припинення цивільних зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Важливе місце в роботі займає дослідження загальнометодологічних засад здійснення зарахування однорідних вимог як способу припинення цивільного зобов’язання. Розкрито сутність цього цивільно-правового інституту та визначено його основні ознаки. Досліджено механізм припинення зобов’язань, а також правову природу зарахування зустрічних однорідних вимог як спосіб його практичної реалізації. Окрема увага приділена питанням визначення місця цього способу в системі способів припинення цивільного зобов’язання. Дисертант доводить відмінність зарахування зустрічних однорідних вимог від суміжних цивільно-правових категорій. Визначає важливість саме такого способу припинення зобов’язання, його утилітарність з погляду подальших юридичних наслідків. Також здобувачем запропоновано авторську класифікацію видів зарахування зустрічних однорідних вимог як способу припинення цивільного зобов’язання. Особлива увага в дисертаційній роботі присвячена проблемі динаміки припинення цивільного зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Розкрито не тільки загальні положення динаміки цього процесу, але і визначено основні принципи, покладені в його основу. Досліджено обмеження та недопустимість випадків припинення цивільного зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Обґрунтовано перспективні напрями вдосконалення інституту припинення цивільних зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема дисертант один із перших здійснив ґрунтовний аналіз досвіду регулювання заліку як способу припинення зобов’язання, розробленого Комісією Ландо та втіленого в рамках Принципів Європейського договірного (контрактного) права. Здійснено пошук найбільш вдалих випадків правової регламентації та практики застосування зарахування зустрічних однорідних вимог як способу припинення цивільних зобов’язань у зарубіжних країнах. Запропоновано авторське бачення способів та напрямів удосконалення цивільно-правової моделі зарахування зустрічних однорідних вимог як способу припинення цивільних зобов’язань