Поширення макропруденційного регулювання та орієнтири макропруденційної політики НБУ.

Abstract

Зазначено, що посткризове поширення макропруденційного регулювання потребує узагальнень й ідентифікації способів адаптації для потреб України. Обґрунтовано, що сформований консенсус щодо таксономії макропруденційних інструментів та їхнього функціоналу наразі кореспондує з емпіричними результатами досліджень, які засвідчують потенційну ефективність таких інструментів у гальмуванні експансії кредиту і цін активів. Наголошено, що макропруденційна політика може виявитись вразливою до можливостей запозичення за кордоном та перетікання позикової активності у нерегульовані сегменти фінансової системи. Вказано, що сировинні економіки формують окремий профіль країн, в яких макропруденційна політика призначена знизити вразливість до коливання сировинних цін. Акцентовано, що макропруденційні інструменти можуть допомогти послабити надмірну експансію кредиту в неекспортних секторах і обмежити його секторну концентрацію, таким чином відкриваючи нові можливості для структурної політики. Доведено, що орієнтири макропруденційної політики НБУ мають визначатись специфікою реалізації макропруденційної політики в умовах обумовленості потоків капіталу сировинними цінами та враховувати інституціональні викривлення олігархічного банкінгу.