Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/37647
Назва: Інституційні компенсатори відкритості та фіскальної експансії в країнах Центрально-Східної Європи.
Автори: Козюк, Віктор Валерійович
Ключові слова: Процеси ринкової трансформації продемонстрували, що колишні постсоціалістичні країни досить швидко втрачають однорідність за достатньо широким набором параметрів. Спочатку ступінь і швидкість лібералізації, масштаби гіперінфляції та бюджетних дефіцитів були критеріальними ознаками диференціації їхнього успіху на шляху реформ. Після періоду подальших структурних реформ (створення фундаментальних основ ринкової економіки, запровадження ринкових інструментів макроекономічної політики, реформ центральних банків та бюджету, формування інститутів ринкової поведінки, вступу в СОТ тощо) у своїй більшості проблема гетерогенності почала зводитись до того, наскільки швидко відбувається виконання вимог щодо євроінтеграції. Остання виступила досить потужним фактором нової генерації структурних змін у країнах Центрально-Східної Європи. Невипадково, що процес вступу в ЄС колишніх постсоціалістичних країн розтягнувся в часі і відбувається хвилями, а в світлі неоднозначних кроків з євроінтеграції України, Молдови та Грузії цей процес навряд чи можна вважати завершеним. З іншого боку, набуття формального членства в ЄС також не означає, що структурні зміни завершуються. Швидше, вони починаються на зовсім іншому рівні, де глобальна конкурентоспроможність, якість політики, інститутів, точність макроекономічних регуляторів, ефективність ринків відіграють принципово інше значення.
Країни ЦСЄ; фіскальна експансія; якість інститутів; реальна конвергенція; інституціональна конвергенція; глобалізація.
Дата публікації: бер-2016
Видавництво: Журнал європейської економіки. – Т. 15 (№ 1). – 2016. – С. 3-34.
Бібліографічний опис: Козюк В.В. Інституційні компенсатори відкритості та фіскальної експансії в країнах Центрально-Східної Європи / В. Козюк // Журнал європейської економіки. – Т. 15 (№ 1). – 2016. – С. 3-34.
Серія/номер: Макроекономіка;
Короткий огляд (реферат): Зазначено, що країни Центрально-Східної Європи демонструють особливий тип макрофіскальної вразливості. Обґрунтовано, що функціональна конвергенція фіскальної політики таких країн з так званим «старим» ЄС супроводжується одночасним зміщенням у бік вищих рівнів перерозподілу ВВП через бюджет та державного боргу до ВВП. Вказано, що така фіскальна експансія відбувається на тлі високого рівня глобалізованості постсоціалістичних країн, реальної та інституціональної конвергенції. Наголошено, що якість інститутів, зокрема, ефективність врядування в країнах ЦСЄ, залишається на нижчому рівні, ніж у «старому» ЄС. Акцентовано, що розрив в інституціональній конвергенції на тлі досягнутої фіскальної конвергенції є викликом подальшому розвитку постсоціалістичних країн. Визнано, що вони повинні обирати з-поміж більш повільних темпів зростання ВВП на душу населення (градуальна реальна конвергенція), звуження фіскальних можливостей реакції на шоки та більш жорстких фіскальних лімітів інвестицій в якість інститутів. Аргументовано, що країни ЦСЄ повинні обрати траєкторію «меншої держави», яка активно інвестує в якість врядування, що дозволить суттєво знизити ризики боргової нестабільності в майбутньому та продовжити реальну конвергенцію.
Опис: У специфічних умовах, в яких опинились постсоціалістичні країни (реальна конвергенція, видатки, пов’язані з членством в ЄС, вразливість до глобальних шоків, розрив між ефективністю врядування у порівнянні зі «ста¬рими» членами ЄС за співмірного рівня «державного навантаження» тощо), орієнтація на подальше збільшення частки перерозподілу ВВП через систему публічних видатків виглядає ризиковою. Дотримання жорстких вимог членства в ЄС та глобальний конкурентний тиск посилюють потребу в компенсаторах зростаючої перерозподільчої активності держави так, щоб реальна конвергенція могла мати місце в умовах поступового вичерпання пере¬ваги у вигляді більш дешевої робочої сили. Підвищення якості інститутів та їх більш конкретний вираз - ефективність врядування - є одним з таких компенсаторів. Вибір на користь «більшої державної активності» теоретично можливий у випадку, коли він поєднується з високою ефективністю уряду. Втім, у випадку країн ЦСЄ, де спостерігається розрив в якості інститутів з основними торговельними партнерами, навіть підвищення ефективності врядування не повинно супроводжуватись підвищенням відносних значень публічних видатків саме з огляду на необхідність запуску в дію компенсаторів глобалізаційного тиску на процеси реальної конвергенції. Зростання державного боргу в багатьох країнах ЦСЄ є опосередкованим свідченням того, наскільки складно підтримувати помірне оподаткування зі зростаючими «інвестиціями в якість інститутів». З іншого боку, ендогенне підвищення якості інститутів, що спирається на вартість соціального капіталу, повинно розглядатись як пріоритетний варіант забезпечення підвищення ефективності уряду.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/37647
Розташовується у зібраннях:Статті

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Журнал Європейської економіки_2016_Том15(№1) 856-1629-1-SM.pdf390.14 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.